задавити — див. задавлювати … Український тлумачний словник
задавити — [задави/тие] аўл у/, а/виеш, а/ўл ат ; нак. ви/, в і/т … Орфоепічний словник української мови
задавити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
задовати — задавити (задовати) 1. прычыняць, учыняць, рабіць; полички задавати біць рукой па твары, даваць аплявухі; раны задавати наносіць раны; 2. ствараць, дадаваць; працу задавати браць на сябе лішні клопат; 3. прыпісваць каму н. што н., дакараць … Старабеларускі лексікон
обрѣстисѧ — (475), ОБРѦЩ|ОУСѦ, ЕТЬСѦ гл. 1.Быть найденным, обнаружиться. отыскаться: Иже причьтьникъ въ кърчьмьници обрѧштетьсѧ ѣдыи. да отълѹченъ бѹдеть. (εἰ... φωραϑείη ἐσϑίων) КЕ XII, 17б; възискаѥми бѣша старьци ѿ новы германовы вътороѥ и третиѥѥ и не… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
задавлений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до задавити. || у знач. ім. зада/влений, ного, ч.; зада/влена, ної, ж. Про людину, яку задавили. 2) у знач. прикм., перен. Який не сприймається виразно на слух; приглушений, невиразний. || Пригнічений,… … Український тлумачний словник
потлумити — млю/, ми/ш, док., перех. 1) Потамувати, задавити. 2) Побити, відлупцювати. 3) Знищити … Український тлумачний словник
присипляти — я/ю, я/єш, рідко присипа/ти, а/ю, а/єш, недок., приспа/ти, сплю/, спи/ш; мн. приспля/ть; док., перех. 1) Викликати сон у когось, примушувати спати кого небудь. || Заколисуючи або співаючи колискову пісню, навівати сон (на дитину). || Викликати… … Український тлумачний словник
